І сказала Богородиця: «Не пий!»

Молитва та паломництва у святі місця допомогли 26-річній Наталії Бєляєвій з Луганська позбавитися сильної алкогольної залежності.

Дівчина опанувала режисерський фах, стала щасливою в особистому житті, не перебуваючи на жодному лікуванні, не займаючись в жодних спеціальних групах узалежнених. Нині вона їздить Україною, розповідає про своє життя. Наталія є  прикладом для інших обездолених, які через обставини або власну безвідповідальність не бачать ніякого просвітку в житті.

Із красивою білявкою зустрілася на Тернопільщині. Дівчина приїхала на паломництво, у всеукраїнський паломницький центр – Зарваницю, місця, де з’явилася Пресвята Марія . Її розповідь настільки вразила всіх, що ніхто ані старі, ані молоді не могли стримати сліз, а згодом подячних молитов. Здавалося би, Наталя говорила про звичайні прості речі. Така історія може повторитися кілька тисяч раз. Але  тихим і виразним голосом дівчина сповідалася перед понад сімома тисячами паломників з різних куточків України та країн Східної Європи й дала НАДІЮ тим, хто думає, що ніколи не зможе піднятися, що його життя, хоча й може юне чи молоде, закінчене, втоплене на дні пляшки чи пробите кінчиком голки.

Народилася Наталя у Москві, окрім неї в родині було ще троє братів. Життя склалося так, що мати з батьком розлучилися, коли дівчинці було лише півтори року. Родині довелося переїхати в Україну. Жили під Луганськом. Дитинство було щасливими. Маленька білявка раділа життю та любила всіх. Творча, чуйна та ніжна душа шукала злету. Так зародилося бажання стати режисером. Поступила в інститут кіно й телебачення. Жила звичайним студентським життя. Але нещастя почалися з того часу, як захворіла на рак мати дівчини.

Жінка не бачила виходу, проте її знайома розповіла про невеличке селище Меджугор’є, що на території колишньої Югославії, в Герцеговині. Тут 24 серпня 1981-ого року сталося об’явлення Матері Божої. Вперше Її побачили двоє дівчат: 15-річна Іванна Івановіч та 16-річна Мар'яна Драбовіч, які  вийшли на прогулянку на гору Криніца. Іванна побачила осяяний силует молодої дівчини. Вона мала прекрасне лице і була одягнена в одяг сірого кольору. Стояла над землею. Але поки Іванна опам’яталася – видиво зникло.

Цього вечора дівчата ще раз пішли на те саме місце, бо сестра Мар’яни – Мілка, ішла за вівцями і просила дівчат піти з нею. На цей раз всі три дівчини побачили з’яву. Увечері, прийшовши додому, дівчата розповіли, що бачили. Більшість тих, хто слухав ці розповіді, лише насміхалися над ними, а деякі казали, якщо це дійсно Пречиста Діва, то прийде і на другий день в цей самий час. 25-го травня діти знову вибралися на гору, де появлялася Пречиста Діва Марія. Цього разу вже було шестеро дітей та двоє дорослих. Всі  впали на коліна і почали молитися.  На запитання, чому Марія сюди приходить, Пречиста відповіла, що якраз тут знайшла правдиву віру, а приходить тому, щоб передати їм послання миру і примирення».  

З того часу селище стало знаним в цілому світі паломницьким центром. Сюди приїжджають сотні людей та змінюють своє життя і ставлення до світу. Поїхала й матір Наталії, адже жінка добре знала, що тисячі людей там отримували зцілення від ракових хвороб. Молитви і перебування між християнами підтримали хвору, ніхто не вірив, що її з’їдає важка недуга. Але  через дев’ять місяців після поїздки до Меджугор’є мати Наталії таки померла. Тоді дівчина прийшла до батька. А той...втішив, налив горілки. За упокій. Так почалися щоденні пиятики. Здавалося так можна притупити горе.

«Та прірва між світом і мною ставала ще більшою, – мовить, витираючи сльози дівчина. – Я ще й взяла опікунство над середущим братом, забрала його до Санкт-Петербурга. Думала, що там він почне вчитися та працювати. Адже він ще й до смерті матері часто втікав з дому, жив на вулиці, грав у переходах на гітарі і з того жив. А натомість отримала ще більшу біду – брата наркомана».

Незабаром його не стало. Наталя почала ще більше зазирати в пляшку. Пила разом з батьком. Знаходила сумнівні компанії. Шукала втіху в обіймах багатьох чоловіків. А в серці – пустота, що сягала неба. І коли вже, здавалося, вихід далі – в нікуди, Наталя зустріла знайому, яка організовувала поїздку до Меджугор’є, туди, куди їздила її покійна мати. Але поїздка не принесла спочатку користі.

«Я сприйняла це як відвідини якогось курорту, – каже дівчина, – але після другої поїздки я відчула, що в мене всередині щось ніби зламалося. Зрозуміла нікчемність мого життя. А найбільшим відкриттям стало те. що Бог приймає і любить мене таку, яка я є. Може це комусь здатися зараз дивним, але це був початок мого відродження до нового життя через молитву, піст, сповіді й Причастя та щоденне читання Біблії».

Ось саме такий є рецепт Наталії Бєляєвої на позбавлення від алкогольної залежності. А ще – велике бажання змінитися. Та минуле не відпускало. Згодом дівчина провела в Меджугор’є аж цілий рік. Працювала, молилася.

«Я думала, що змінитися неможливо, але щоразу, ніби хтось лагідною рукою матері піднімав мене із самого низу та показував велике НЕБО та Божу любов, – із захопленням розповідає молода християнка, яка вже  кілька років не випила жодної краплі алкоголю. Разом зі своїм нареченим наразі мріє про щасливу та велику родину, довге життя та допомогу тим, які зараз так потребують підтримки і доброго слова, тим, хто потрапив у залежність від алкоголю, наркотиків, розпусти.

Сабіна РУЖИЦЬКА, Зарваниця