|
|
21.09.2006
12:00
|
 Версiя для друку |
АТРИБУТИ |
Боги і Воїни мають свої Атрибути. Колісниця і Шіва, Золотий Меч й Бог Один, Свята Палиця і Ді Дзюнь, Булава і Котигорошко, Дзеркало й Аматерасу, Незайманість і Жанна д’Арк, Гвардія і Наполеон, Бурштиновий Глобус і Гітлер.
Атрибути переплелися з господарями, втнули собі метафізику і закам’яніли звивистими гілками Древа Історії.
Просвітлені достойники стверджують, що у кожній палиці й досі незримо присутній дух невгамовного мандрівного володаря Ді Дзюня, а Бурштиновий Глобус тільки маскується музейним експонатом, а насправді шукає собі нового Атрибута на вакантну прірву «Адольф-vielfach»; підлий коричневий пузир.
Здається, Атрибутом нещасного Саддама Хусейна було Підземелля. Недарма він набудував у Іраку десятки тисяч підземних схованок і схронів включно з підземними аеродромами і палацами. Атрибут довго оберігав його, відводив очі морським піхотинцям й виставляв на всепланетний посміх вайлуватого дядька Сема, фатально неспроможного впіймати Хитре Мишеня.
Втаємничені твердо переконані (хочеться їм вірити принаймні з естетичних міркувань), що три роки тому — під час пам’ятних подій 2003-го — вісім наймогутніших спецекстрасенсів Агент-ства національної безпеки вісім місяців пробивалися крізь вісім рівнів захисної магії Підземелля, викликали на трикутний стіл духа Навуходоносора, малювали викличні пентаграми маґрібською цвинтарною крейдою і жували шаманські кактуси з найпотаємніших долин Мексики. Вони нищили себе спілкуванням з недобрими Сутностями і страждали безсонням, але вперто просувалися до мети, наснажені обіцянками Дуже Великої Капусти. А може їм обіцяли ще щось. Про що можна лише здогадуватися. Про що краще не здогадатись.
Їм, врешті-решт, вдалося перемогти Атрибут Підземелля, адже відомо з книг чорних та питомо маґічних: жодний заклик не залишається без відповіді. Щоправда, ніхто не знає, яке саме чудисько прискаче на заклик. Можна закликати маленького кобольдика, а прийде великий і страшний дракон. І всіх з’їсть. Включно з начальником відділу спостереження.
Без Атрибуту великий воїн Месопотамії виявився сумним та бомжуватим. Його перестали боятися. Його тепер вже не звинувачують у зв’язках з Бен Ладеном. Котрий також перебуває на близьких орбітах Підземелля. Якщо, звісно, існує насправді. Можливо ніякого Бен Ладена насправді немає. А є тільки порожня орбіта Підземелля. На яку час від часу спеціалісти з піару запускають гумові опудала «терориста № 1». Відеоролики з його зображеннями. Касети з його голосом. Його погрози. Можливо на далеких орбітах Підземелля обертається щось справжнє. Але погроз того «справжнього» ми не почуємо. Ми почуємо вибухи його бомб.
З-за лаштунків зовнішньої історії завше вистромлюється хвіст маґічного Атрибуту. Один з маґів стверджує, що в секретній кімнаті Кремлівського палацу знаходиться Атрибут Президента — опудало Ведмедя. Цей могутній амулет був ніби то виготовлений славетними бурятськими шаманами Тулґу і Бербасом на замовлення Третього Управління КДБ СРСР і призначався здебільшого для внутрішньовідомчої боротьби з Атрибутами генералів Першого Управління. Кажуть також, що в роки перебудови легковажні єльціноїди Ведмедя занедбали й ледь не пропили. Але хтось зауважив, що доторк до опудала лікує від пахвинної сверблячки і зтишує аденому. З помічної звірини обтрусили міль й зберегли її до світлих часів Імперської Реставрації. Тепер, судячи з останніх подій, Ведмідь наповнює переможно-дубовою маґією логотипи і баннери пропрезидентських політиків.
Атрибути знаходяться раптово, у священну мить Мілітарного Шаленства. Тоді до Машини Смерті залучається все навколишнє. Воїн, бог, герой екшн-сінема-deathmatch, притиснутий ворогами до стіни, хапається за ковалок дроту, цеглину, дошку, уламок арматури, шматок церати, хвіст недбало затаєного чудовиська, енциклопедію, цирк на дроті, New Wave, Ska and Rock in Opposition в надії отримати зброю для порятунку. І тут під руку підкочується Атрибут, татечко-фатум посміхається і голови ворогів розлітаються, як кулі у китайському більярді.
Часто-густо Атрибутами стають загублені або вкрадені речі. Існує, наприклад, легенда, що першу свою люльку Сосо Джугашвілі вкрав у відомого картлійського торборіза. Вже не згадуємо про численні скарби-Атрибути, вкрадені розбійними лицарями у драконячих печерах і замках людожерів. Про страждання пограбованих звіряток і кулінарних збоченців легенди мовчать, але неважко здогадатися, що кожний з таких Атрибутів промитий якщо не кров’ю, то слізьми і шмарками проміжних господарів.
Українській політиці фатально не стає Атрибутів. Є лише Талісмани на кшталт Баби Параски. Не виключено, що невдовзі Атрибутами заволодіє нова генерація політиків, а теперішні корифеї владних змагань швидко зійдуть в інформаційне небуття. На їхнє місце прийдуть молоді носії Атрибутів. Їхня влада буде впевненою і хижою. І над могилами імперій знову завиє свіжий вітер.
Володимир Єшкілєв
|
Інші статті
Архів статей
|
Цю статтю переглянули 1280 разів |
|
|
RSS
