|
|
27.09.2006
12:00
|
 Версiя для друку |
Квадратнй Метр |
„Люди все те же, только испортил их квартирный вопрос"
з монологу Воланда ( "Мастер и Маргарита")
Людині для життя закон визначає мінімальну площу - 6 квадратних метрів. А по смерті (на кладовищі) і того менше. Проте з недавніх часів повелося так, що мешканці нашого міста почали думати і оперувати виключно категоріями квадратних метрів. Кожен так і норовить урвати побільше тих кватдаратних метрів. В цьому процесі для багатьох наших співгромадян закладається зміст життя і його філософія.
Хто тільки сьогодні не рахує квадратні метри:
•заробітчанин переводить все зароблене по за-кордонах в квадратні метри;
•будівельник "освоює" дитячі, спортивні майданчики та сквери під забудову і мультиплікує квадратні метри землі у квадратні метри під продаж;
•комунальник нараховує все вищі і вищі тарифи за свої не якісні послуги, прив”язані тепер виключно до квадратури;
•чиновник сидить і вигадує якою б ще даниною обкласти наші душі в привязці до того ж квадратного метра;
•ксьонз перемірює храм вздовж і впоперек - куди б ще кіоск чи столик для продажу цековної утварі припасуватиі;
•а бізнесмен вже живе однією вірою, надією і любов”ю виключно до квадратного метра.
За квадратний метр нинішній українець готовий на все – судитися, розводитися, ділитися, битися, сваритися, і навіть втратити совість, чеснь і гідність. Квадратний метр – це вже не лише заміна еквіваленту грошей, але й об"єкт почитання і поклоніння. І мабуть скоро з’явиться памятник Квадратному Метрові у нашому місті. Затримка поки що за місцем - дуже тяжко знайти і віддати хоча б один квадратний метр для меморіалу одному Квадратному Метру.
Як український бізнесмен любить квадратний метр можна побачити в будь-якому закладі, але особливо це яскраво виражено в колишньому приміщенні "Дитячого світу" на Вічевому майдані. Цій споруді ніколи не щастило. На її квадратних метрах на протязі століть чого тільки не було: спочатку міський дерев”яний театр, що згорів, відтак міська управа - також почила в бозі. Згодом - знаменитий трихповерховий пасаж Гартенбергів, що на початку ХХ строріччя впав під ударом російського (царського) снаряду в часи першої світової війни. Далі на цьому місці відбудували у нинішніх формах торговий одноповерховий пасаж, з дуже гарним проходом - променадою. В радянський час тут розміщувався центральний міський універмаг, а відтак улюблений магазин міської дітвори - „Дитячий світ”.
В часи перших українських демократів тут спробували відкрити художний музей і виставковий зал. Але цього задуму як і справжньої демократії вистачило не на довго.
А далі настав час торгашів і бізнесменів, що швидко повернули в це камерне історичне приміщення дику (не впорядковану) торгівлю. І ось нарешті сьогодні фірма, з мальовничою назвою, остаточно перетворила це приміщення на базарне торговисько. Доляролюбивий власник, певно, вклякаючи щовечора перед образом святого Квадратного Метра просить потайбічні сили тільки про одне, щоб люди могли як таргани лазити по стелях і стінах. Адже всі проходи й закутки приміщення він здає в оренду, максимально використовуючи не тільки кожен квадратний мертр, але й кожен квадартний сантиметр. Незадіяними залишилися тільки стіни під куполом і прозора стеля приміщення.
Все що лишилося від славного торгового закладу - зовнішній фасад, але і той закладається з усіх сторін примітивними кафе-забігайлівками.
Тісно в такому "торговому центрі" відвідувачам, душно продавцям, та його святість Квадратний метр вимагає жертв. І жерви обов”язково будуть: покрита синім пластиком стеля (замість демонтованого прозорого ще польського шкла), щохвилини випромінює мільйони квантів на кватрадний метр вбивчого неприроднього “фіолету”.
Окинувши оком місто, розумієш, що наслідують доларолюбивого генія не тільки бізнесмени, поклонники квадартного метра. Його досвід повсюди впроваджують керівники лікувальник установ, музеїв, театрів, закладів культури і просвіти. Так приміщення Просвіти по вулиці Грушевського остаточно перетворили в таке ж базарне тогрговисько під вивіскою турецької ярмарки.
Тепер тут в Просвіті не проповідують про козацьку славу, орошену кров”ю українських лицарів, що віддали своє життя у боротьбі за визволенння української землі з під турецького рабства і неволі. Сьогодні доморощені яничари (насправді - виродки у помаранчевій шкурі) притягнули в святає святих українського духу і етносу ... турецький базар, і замаскували його наче фіговим листком українським словом "ярмарок". Тепер замість ікон героїв України і вишиваних рушників тут на кожному квадратному метрі порозвішували дешеві китайські панчохи, турецькі труси, і всіляке іноземне дрантя.
А починали керівники цього закладу з того, що ругулярно запрошували в це приміщенні рокерів, що влаштовували тут так звані "рок-вибухи". Отак потроху під вибухові звуки сатанинської музики вивітрився український дух і не тільки з цього приміщення, але з душ місцевих оранжевих перевернів.
Тепер вони відкрито покланяються духу Зеленого Долара і Квадратного Метра, відомого за біблійним ім”ям Мамона.
То чи не пора нам виганяти цей дух із нашого міста, бо, навідміну він булгаковського Воланда, він сам нас ніколи не покине.
Андрій Микитин
|
Інші статті
Архів статей
|
Цю статтю переглянули 1423 рази |
|
|
|
©
БРIЗ, 2005-2011
Будь-яке використання iнформацiї не тiльки дозволяється, а й заохочується, у тому числi i матерiально. 067.74.22.74.9
Усі матеріали сайту дозволено використовувати на умовах GNU Free Documentation License без незмінюваних секцій та Creative Commons Attribution/Share-Alike
|
|
RSS
