|
|
28.09.2006
12:00
|
 Версiя для друку |
ГРИБНЕ САФАРІ |
Серпень-вересень — традиційний для нашого краю сезон найактивнішого збирання грибів. Для багатьох галичан "тихе полювання" стало частиною їхнього способу життя.
За грибами в нас до супермаркету не ходять, навіть якщо б в усіх без винятку були для цього фінансові можливості. Адже збирання грибів — це своєрідний спосіб відпочинку, медитації, коли бредеш лісом, спокійно думаєш про щось своє, а очі тим часом вистежують чергову привабливу жертву: грибочка, що сховався у траві або ж під деревом.
Найважливіші поради
Кожен грибник повинен, як "Отче наш...", пам'ятати:
По-перше: необхідно ознайомитись з повним переліком отруйних грибів, а збирати гриби треба дуже уважно, перевіряючи в підозрілих та малознайомих видів колір шапки, пластинок, м'якуша, наявність кільця на ніжці. Один грибник-професіонал поділився дещо екстремальним способом перевірки білих грибів: "Та ж справжній білий гриб сирий на смак солодкий. Тут ніколи не помилишся".
По-друге: гриби треба використовувати в найкоротший термін відразу після збирання, їх не можна довго зберігати сирими при кімнатній температурі.
Грибний ринок
На центральному критому ринку Івано-Франківська місця, де продають гриби, сусідують між собою, створюючи такий собі грибний міні-базар. Наш кореспондент поспілкувався з частиною продавців. Як виявилося, грибами торгують не перекупники. Люди, які їх збирають, самі платять за місце, привозять гриби та продають.
На прилавку розклали свій грибний товар Сергій та Марія із села Бистриці, що на Надвірнянщині. Вони говорять, що цього року один кілограм білих грибів коштує не менше 30-35 гривень, кілограм червоних віддають за 15. Відро підпеньок — вони найдешевші — коштує 18-20 гривень. Втім, гриби, які зчаста продають довкола центрального базару, на маленьких ринках в мікрорайонах міста, можуть бути значно дешевшими. Але тут встановлені свої ціни. Люди готові чекати увесь день на свого покупця і відразу пояснюють причини такої цінової непоступливості.
Сергій каже, що за грибами вирушають ледь не посеред ночі, приблизно о третій-четвертій годині. Щоб зібрати п'ятдесят кілограмів грибів (а, як правило, саме стільки й набирають), горами потрібно пройти не один кілометр. Як правило, люди збираються по троє, четверо. Здебільшого це такий собі сімейний бізнес. Надвірнянці збирають не лише білі гриби. Усе їстівне з грибного царства потрапляє до їхніх кошиків. Кажуть, що за сезон, якщо працювати не напружуючись, але й не лінуватись, на зборі грибів можна заробити 2-3 тисячі гривень. Якщо поставити собі вищу фінансову планку, то зібраних грибів і відповідно зароблених грошей може бути значно більше. Заготівельники безпосередньо в селах платять за кілограм білих грибів 18 гривень. В Івано-Франківську ціна зростає і становить вже 25 гривень за кілограм.
Сергій та Марія також цей рік вважають неврожайним. Земля та ліс відпочивають. Однак сподіваються, що гриби можуть ще з'явитися, адже саме зараз вони відходять. Їхній грибний досвід свідчить, що гриби можна збирати аж до пізньої осені, навіть коли сніг іде, адже земля залишається теплою. Усі ті гриби, які не вдається продати на базарі, сушать або ж консервують.
Навпроти торгують грибами батько з сином. Вони родом з Рожнятівщини, з Ясеня. Гриби збирають біля Осмолоди. Досвідчені грибарі. Збирання грибів для них не просто втіха, а основна частина сімейного прибутку. У родині гриби збирають усі. За один раз назбирують учотирьох 100-150 кілограмів білих грибів — інших просто не беруть. У ліс просто так не ходять — тільки до певних заздалегідь визначених грибовиськ. Рожнятівці також нарікають на неврожай. Якби, мовляв, бодай один день падав теплий дощ, то, можливо, з'явились би осінні гриби. Розповідають, що тесть з року в рік веде спеціальний щоденник, де чітко вказує, у який день почався грибний сезон, коли було знайдено перший гриб, скільки він важив, скільки грибів було зібрано за увесь час і відповідно скільки грошей за них вторговано. Такий календар дає можливість передбачати, коли починається та закінчується час збирання грибів. Згідно з передбаченнями рожнятівського тестя, білі гриби цього року мали б відійти саме в дні виходу даного газетного номера. Так що кожен, хто піде до лісу, може особисто перевірити цей прогноз.
Грибні самітники
Окрім тих, хто збирає гриби, щоб скуштувати доброї страви, запастись ними на зиму чи для поповнення сімейного бюджету, є ще й такі, хто робить незвичні вилазки за грибами далеко в гори. Цих людей не єднає якась певна професія, їх об'єднує дух мандрів та авантюризму. Вони забрідають зчаста за десятки кілометрів від найближчих гірських сіл, по-справжньому полюють лише на білі гриби, мають свої способи їхнього майже ідеального просушування на вітрі, сонці чи вогнищі.
Що робити зі здобиччю?
Є кілька способів зберігання грибів: сушіння, маринування та соління. Найкращим способом, як кажуть фахівці, є висушування. При цьому гриби не втрачають своїх поживних і смакових якостей. Друге місце займає маринування, яке так добре засвоїли всі господині. І врешті гриби можна засолювати, щоправда, треба пам'ятати, що їх в такому вигляді можна вживати лише через місяць після засолу.
Сьогодні популярності набирає також замороження сирих або відварених грибів.
Треба також пам'ятати, що найкраще засвоюються гриби у подрібненому вигляді. Тому велику їх кількість доцільно заготовляти саме так. Треба також не забувати, що до отруєння, іноді навіть дуже тяжкого, можуть спричинитися і найкращі, найцінніші їстівні гриби. Це за умови, якщо вони вживаються несвіжими. Отож як тільки зібрали гриби, відразу беріться за їхнє приготування.
"Галицький кореспондент", 28.09.06
Іван КОСТЮК
|
Інші статті
Архів статей
|
Цю статтю переглянули 2756 разів |
|
|
RSS
