|
|
11.10.2006
12:00
|
 Версiя для друку |
Розведення українців |
До ХХ століття політики не були стурбовані проблемами дітонародження. Підданці великих імперій успішно розмножувалися, а церкви слідкували, щоби між партнерами процесу дітонародження не виникало ані гумки, ані абортального арсеналу, ані якої іншої перешкоди. Порода людська від того псувалася, але дітваків більшало і життя тривало. Попри спустошливі війни та епідемії.
Але років вісімдесят тому з’явилася геополітика. Така собі зла хвашистська наука про завоювання життєвого простору. Батько тої науки Гаусгофер та його посіпаки сказали людям: щоби нації мати життєвий простір, його треба кимось заселити. Якщо ж не так, то прийдуть численніші воріженьки і дадуть нації копняка. Отже, держава має людей плодити і розводити. Як кріликів. І розсаджувати їх купками «на життєвий простір». Щоби там не сіли інші. Чорні чи вузькоокі. З часів Гаусгофера багато що у світі змінилося. Більшість народів вже марить не «простором», а «ресурсами». Але ми в Україні все ще вивчаємо геополітику. Ми злякані «вимиранням».
Тому, коли Ющенко йшов до влади, виник в Україні цікавий проект (достойний пам’яті вуйка Гаусгофера й дідуся Мічуріна): стимулювати в Україні дітонародження (шляхом простої заманухи: «Розмножився» — отримай 8500 гриваків!). Автори цього проекту, щонайпевніше, і Бога не боялися, і з чортами не радилися. А то б чорти (особливо освічені, з гарвардськими дипломами) їм розповіли, що в жодній країні такі тонкі й делікатні процеси, як демографічні, в подібний дубовий спосіб успішно вирішити НЕ ВИЙШЛО.
Але чорти мовчали, а вулиці вкраїнських міст прикрасили «соціальні» постери «Кохаймося, бо ми того варті!» та «Кохаймося, нас повинно бути 52 мільйони!» Така собі розмножувальна романтика. «Кохалися» десь близько року. Особливо потужно кохалися бомжі та алкоголіки, яким ті «перинатальні гривні» конче були потрібні для гарантованого похмілля.
А потім на тих самих біґбордах люди побачили чорні і страшні «постерища», а на них прочитали: МАМО! ЧОМУ Я НАРОДИВСЯ УРОДОМ?
ТОМУ ЩО! Навіть дурневі зрозуміло, що регулювати родинну зацікавленість людей лише грошима є практично неможливою справою. Така зацікавленість має бути лише одною з ланок комплексної демографічної програми, де були б і соціальні пільги, і модернізація медичної допомоги породіллям та дітям, і контроль за утриманням дітей в родинах з «групи ризику». А так знов маємо «те, що маємо». А маємо ми випереджуюче розмноження спадкових дебілів й ті ж самі цифри демографічного занепаду.
Замість того, щоби розмислити над усім цим, влаштувати громадські обговорення з участю спеціалістів, у нас знов пішли шляхом того «чукчі з анекдоту», який кричав «Нє вийшло, однако!» Грошові заохочення під загрозою відміни. Про альтернативні програми політики анічичирк. Вибори ж закінчилися, зрозуміло…
ЩО РОБИТИ? Кохатися, зрозуміло. Але вже з розумом. Усвідомлюючи, що портрет «месії» над шлюбним ліжком нічого не гарантує.
Отар Турбота
|
Інші статті
Архів статей
|
Цю статтю переглянули 1440 разів |
|
|
|
©
БРIЗ, 2005-2011
Будь-яке використання iнформацiї не тiльки дозволяється, а й заохочується, у тому числi i матерiально. 067.74.22.74.9
Усі матеріали сайту дозволено використовувати на умовах GNU Free Documentation License без незмінюваних секцій та Creative Commons Attribution/Share-Alike
|
|
RSS
