05.05.2024 20:01
Всі новини
ПРОБА ПЕРА
ПОЛІТИКА
КУЛЬТУРА
АБІТУРІЄНТ
ГРОМАДА
ЕКОНОМІКА
СПОРТ
ПРИГОДИ
АНОНСИ
ПРИКАРПАТТЯ
НЕГОДА
НОВИНИ САЙТУ
НОВИНИ БЮРО
(R) РЕКЛАМА
 RSS
Статті
Розважальний комплекс

Уніплит

 ІФ локомотиворемонтний завод

мрії збуваються







Карпати, Яремче, Буковель, Ворохта, Драгобрат, відпочинок в карпатах

хостинг вiд
хостинг


Яндекс цитирования

15.10.2007
12:00

Версiя для друку

Газової кризи в Україні ще немає...

Віталій Мартинюк, аналітик УНЦПД

RU. 13-й рік видання, № 33/505, 12 жовтня 2007 року  

На фоні нещодавнього, вже вирішеного питання української заборгованості за російський газ, Україну, на перший погляд, постійно переслідують енергетичні проблеми - попередні газові конфлікти з Росією в 2005 і 2006 роках, підвищення цін на природний газ, невикористання нафтопроводу Одеса - Броди в запланованому напрямку. Але це ще не проблеми. Дійсні енергетичні проблеми України можуть початися через 3 роки.  Так, саме через три роки, в 2010-2011 роках.

Чому? А тому, що ці роки визначені як строки введення в дію нових газопроводів до Європи. І всі вони проходять в обхід території України, так само як і Білорусі, яка в цьому плані є нашою сестрою по нещастю. Але про це трохи нижче.  

Газотранспортний обхід території України 

Ще в травні цього року на міжнародній конференції "Через політику сусідства до нових транзитних можливостей в Каспійсько-Чорноморсько-Балтійському просторі" в Києві Хільмар Енке, представник в Україні німецької компанії "Рургаз" заявив, що до 2012 року все додаткове споживання газу в ЄС піде в обхід території України. Основними перспективними шляхами транспортування природного газу в обхід України є проекти Набукко, "Блакитний потік", "Південний потік" і "Північний потік".  

Газопровід Набукко (Nabucco), початок будівництва якого передбачається в 2008 році і введення в дію в 2011 році з потужністю до 13 млрд. м3 газу щорічно, має з’єднати Туреччину з Австрією через Болгарію, Румунію і Угорщину. По газопроводу планується перекачувати каспійський і, в перспективі, близькосхідний та туркменський природній газ до країн ЄС. Він включений до Транс-європейської енергетичної мережі ЄС. Максимальної потужності в 30 млрд. м3 газу за рік газопровід має досягти в 2020 році.  

Російський "Газпром" запропонував варіант поставок російського газу через газопровід "Блакитний потік" (Blue Stream) по дну Чорного моря до Туреччини з метою їх подальшого транспортування через Болгарію, Сербію і Хорватію до західної Угорщини. Газопровід "Блакитний потік" був завершений в 2005 році і має вступити в повну експлуатацію з 2010 року з можливістю перекачувати щорічно до 16 млрд. м3 газу. Він став альтернативою транспортування російського газу через Україну, Молдову, Румунію і Болгарію.  

23 червня цього року в Римі між російським "Газпромом" і італійською компанією Eni Paolo Scaroni був підписаний меморандум на будівництво нового газопроводу по дну Чорного моря "Південний потік" (South Stream).

Газопровід пройде від російського чорноморського узбережжя до болгарської Варни, а потім через Грецію і Адріатичне море до Італії. Запланована потужність "Південного потоку" 30 млрд. м3 газу за рік.    

Газопровід "Північний потік" (Nord Stream), який згідно з договором з 2010 року повинен перекачувати до Німеччини по дну Балтійського моря 9 млрд. м3 російського природного газу щорічно, є ще одним альтернативним для Росії шляхом транспортування газу до Західної Європи в обхід України. В перспективі пропускна здатність "Північного потоку" має зрости до 55 млрд. м3 газу щорічно.  

Якщо підсумувати об’єми перспективного транспортування російського газу в обхід України (до 180 млрд. м3 щорічно, з врахуванням газопроводу Ямал-Європа через Білорусь) та порівняти їх з можливостями газотранспортної системи України (179 млрд. м3 газу щорічно на виході), то отримаємо несприятливу ситуацію, за якої Росія зможе після 2011 року повністю нехтувати українські газотранспортні можливості і повністю диктувати свої умови.

Такий розвиток подій може привести до варіанту, який вже неодноразово звучав - придбання російським "Газпромом" Української газотранспортної системи одночасно із виведенням цін на природній газ до європейського рівня - 230 доларів США за тисячу кубічних метрів.  

Обхід території України здійснюється не тільки в стратегічному, але й в тактичному вимірі. На початку цього місяця "Газпром" ввів в дію газопровід - відведення Суджа-Коренєво-Глушково в обхід України для поставки газу із Ужгородського коридору в райони Курської області. Минулого року аналогічний газопровід в обхід території України КС Сохранівка - КС Октябрська був введений в дію в Ростовській області.  

Слід відзначити, що всі вище згадані газопроводи обходять територію не тільки України, а й інших традиційних транзитерів: Білорусі, Польщі і країн Балтії. Не дивно, що ці країни вже активно займаються проблемами енерготранзиту, що підтверджується Краківським енергетичним самітом і нещодавно проведеним Вільнюським енергетичним самітом.  

Вільнюський енергетичний саміт 

Вільнюська конференція з безпеки у сфері енергетики 2007: "Відповідальна енергетика - для відповідальних партнерів" була проведена 10-11 жовтня цього року в продовження досягнутих угод Краківського енергетичного саміту. Цього разу енергетичний форум, в основі якого стоять Україна, Польща, Литва, Грузія, Азербайджан і Казахстан, привернув додаткову увагу, і коло учасників було поширене за рахунок представників Європейської Комісії, країн-членів ЄС, США, Канади, Норвегії, Туреччини, Туркменістану, НАТО і Міжнародного енергетичного агентства. 

 Основними результатом конференції стали: створення нового міжнародного консорціуму "Sarmatia" по розвитку спільних енергетичних проектів, який повинен підготувати дослідження можливостей створення транспортної системи від Каспійського моря через Азербайджан, Грузію, Україну і Польщу на європейські і міжнародні ринки; підписання відповідальними міністрами Азербайджану, Грузії, Литви, Польщі і України угоди для подальшого співробітництва в енергетичній сфері і створення нового транспортного коридору для сирої нафти і природного газу (детально див.: Спільне комюніке президентів, Вільнюська конференція з енергетичної безпеки, 10 жовтня 2007 року).

Натомість, не було жодних конкретних проектів в газовій сфері. Але ж останнім часом Україна має переважно проблеми із поставками газу. Звідси виникає питання: А які є альтернативні джерела і шляхи поставки природного газу для України? Відповіді поки що почути не вдається.  Враховуючи формат зустрічі і залучення країн до спільних транспортних проектів, можна зробити висновок, що саміти в такому форматі лише частина справи.

Країни-основоположники Краківського діалогу можуть розраховувати тільки на транзит азербайджанської нафти, запаси якої оцінюються в 4 млрд. тон (60 млн. тон щорічно). На енергоносії із країн Центральної Азії зберігає монополію Росія. А Казахстан і Туркменістан, до того ж, розглядають можливості транспортування власних енергоносіїв до азіатських країн, в першу чергу до Китаю. 

 На Вільнюському саміті стало відомо про проблеми в реалізації проекту Одеса-Броди: невирішені питання з відведенням в Польщі землі під будівництво нафтопроводу до Полоцька. Великі споживачі російських енергоресурсів в ЄС також поки що не висловили своєї практичної зацікавленості в даному форматі і в проекті Одеса-Броди-Плоцьк-Гданськ та приділяють більшу увагу реалізації інших проектів.

Тобто, азербайджанська нафта гіпотетично може транспортуватися через країни, які є основоположниками краківського енергетичного діалогу, лише для потреб цих самих країн. В цій ситуації найгірше положення в України, оскільки Польща і Литва знаходиться під захистом ЄС, Грузія безпосередньо межує з енергетично багатим Каспійським регіоном, а Азербайджан і Казахстан проблем з енергоносіями, зрозуміло, не мають.  

Ще в Кракові Президент України Віктор Ющенко заявляв, що найбільш перспективним напрямком співробітництва є електроенергетика. Україна є важливим експортером електроенергії в регіоні. Віктор Ющенко у Вільнюсі відмітив, що Україна готова запропонувати експорт власної електроенергії в країни Балтії. В той же час, для будівництва нової АЕС Литва відмовилась від послуг України, залучивши Польщу, Латвію і Естонію. 

 Україна-Білорусь: однакові нафтогазові проблеми 

Те, що Україна і Білорусь є сестрами по нещастю в розрізі проблем із російськими енергоносіями, видно не тільки з ряду газових конфліктів, які то з Білоруссю, то з Україною слідують один за одним, але й з карти нових газопроводів, які обходять обидві країни.

 В ході міжнародної конференції в Києві 11 вересня цього року "До нового бачення Білорусі" керівник білоруського Центру Мізеса Ярослав Романчик відмітив, що Білорусь залишається безальтернативною для Росії в нафтогазовій сфері в короткотерміновий період. І з ним не можливо не погодитись, але знову ж цей період завершиться через 3-4 роки, як і для України.  

Тут слід повернутися до розрахунків сумарних можливостей обхідних газопроводів. В розрахунках ми враховували газопровід Ямал-Європа через Білорусь. Після 2010 року Росії буде недостатньо можливостей тільки нових газопроводів, вона буде продовжувати використовувати транзитні можливості України і Білорусі.

І ось на цьому етапі важливо, щоб наші дві країни працювали в унісон, узгоджено і не діяли на шкоду одна одній. Інакше, Росія може зіграти на балансуванні між Білоруссю і Україною, надаючи переваги одній із сторін і створюючи тиск на іншу. Одночасно тиснути на обидві країни Росія не зможе в умовах розробки нових родовищ і планів збільшення експорту енергоносіїв до Європи.  

В енергетичній сфері Україна потрібна Білорусі також для стабільного експорту української електроенергії (в 2006 році Білорусь отримала 2,5 млрд. кВт/год української електроенергії). Білорусь же є необхідною для України в перспективі транзиту української електроенергії в країни Балтії.

Взаємовигідним проектом є поставки азербайджанської нафти через нафтопровід Одеса - Броди на білоруські нафтопереробні заводи, про що постійно говорять в білоруських урядових колах. Ще одним перспективним проектом для України могла б стати участь в будівництві в Білорусі атомної електростанції, намір про що нещодавно оголосив білоруський президент Олександр Лукашенко. За наявності політичної волі українсько-білоруське співробітництво могло б послужити на користь енергетичної безпеки не тільки обох країн, але й Європи.  

Українське керівництво чудово розуміє всю складність ситуації та перспектив її розвитку і вживає конструктивні кроки для диверсифікації джерел енергоносіїв на регіональному рівні. Сергій Корсунський, директор департаменту економічного співробітництва МЗС України на саміті у Вільнюсі 10 жовтня цього року, маючи на увазі проекти Nord Stream і Набукко, висловив думку: "Намір імпортувати російський газ, оминаючи Україну, - ясний сигнал українському народу [від ЄС]: ми вас залишаємо наодинці, викручуйтесь як хочете".

В його словах стовідсоткова правда, але чи не пізно про це заявляти зараз? Ні не пізно. До 2010 року часу обмаль, але краще зараз, ніж через три роки, коли Україна опиниться в положенні повної енергетичної залежності від одної країни - поставщика (Росії) і без жодної рятувальної соломинки в руках, без жодного козиря в російсько-українській енергетичній грі.



Інші статті
Архів статей
Цю статтю переглянули 1414 рази




конкурс талантів

©  БРIЗ, 2005-2011
Будь-яке використання iнформацiї не тiльки дозволяється, а й заохочується, у тому числi i матерiально. 067.74.22.74.9
Усі матеріали сайту дозволено використовувати на умовах GNU Free Documentation License без незмінюваних секцій та Creative Commons Attribution/Share-Alike

return_links(15); ?>