Остання гончарка Коломиї - "Новини Івано-Франківська"

07.05.2024 13:02

ПРОБА ПЕРА

ПОЛІТИКА

КУЛЬТУРА

Погода

Погода в Івано-Франківську

волог.:

тиск:

вітер:

Погода у Києві Погода у Житомирі

Оксана Говера подобається

Новини Івано-Франківської області

Вам подобається ця сторінка

Карпати, Яремче, Буковель, Ворохта, Драгобрат, відпочинок в карпатах

хостинг вiд

31.01.2008 12:00	Версiя для друку
Остання гончарка Коломиї
Такі речі, мабуть, дуже боляче усвідомлювати. Надія Никорович — остання гончарка у Коломиї. Не те, щоб вона була останньою жінкою-гончарем, просто це ремесло взагалі немає кому передати. У Коломиї до 1940-го року було 40 гончарів. Більшість із них — з родини пані Надії. Її бабця Марія Біоскурська, полька за національністю, а також троє бабциних братів і двоє сестер займалися гончарством день у день, бо попит на глиняний посуд у довоєнні роки був просто шалений. Хлопці викручували миски і горщики на крузі, а дівчата розписували. На тиждень родині треба було робити щонайменше 700 одиниць посуду, щоб у неділю відвезти фірами до Станіславова. Там на Коломийське начиння вже чатували закупники з Польщі, Чехії, Австрії та Франції. Не дивно, що коломийський посуд і досі зберігся у закордонних музеях. Надія Никорович — гончарка у шостому коліні. Усьому, що знає, навчилася від батька, бо відмалку разом з мамою Парасковією та сестрою Марією помагала йому у найтяжчих нюансах роботи. "Ми босими ногами місили глину, поки були сили. У матері після цього постійно боліли ноги. Потім глину клали на лаву і вимішували, як тісто. Зараз це все машинка спеціальна робить, але я не жалкую, що за дитинства так наробилася, — тепер мені вже за 60 років, а я все одно маю сили до праці", — каже Надія Василівна. Окрім неї та її сестри Марії, у Коломиї вже більше ніхто не займається гончарством. Спеціалізованої школи немає, та й ніколи не було. П'ятеро дітей пані Надії допомагають їй, але переймати ремесло не поспішають — надто непривабливою і виснажливою здається ця праця у ХХІ столітті. На щастя, у Коломиї є гончарна глина. Недалеко від будинку пані Надії є невеликий шматок поля між новобудовами, звідти її чоловік постійно привозить глину для посуду. Минулого року вдалося відстояти у місцевої влади обіцянку наступних 50 років не продавати цю землю, інакше покутське гончарство могло би припинитися взагалі. З глиною та дровами пані Надії допомагає чоловік. Форми на крузі вона викручує самостійно, розписує також. Найгірше — 24 години стежити коло печі за випаленням посуду. Піч з'явилася у майстерні Никоровичів також з допомогою чоловіка. Тепер все необхідне для гончарства пані Надія має у майстерні на власному подвір'ї. Щогодини температуру в печі треба збільшувати аж до 980 градусів, щоб посуд у вогні розкалявся до сліпучо-білого. Особливий секрет Надії Никорович — дрова з дошок покинутих будинків. Майстриня каже, що вогонь з таких дошок витворює на посуді найцікавіші візерунки, такі, що й сама гончарка не може вигадати. Теплий охровий розпис коломийського посуду багатьом до душі. Тільки м'які жовто-коричневі тони. "Нещодавно я була на виставці у Франції, — згадує Надія Василівна. — Так я звідти жодного тареля додому не привезла. Французи все розкупили, казали, що це особливий шик!". А от Косівський розпис французам видався менш вишуканим. "Гончарство не приносить мені великих прибутків. Тільки що на фестивалях посуд купують, та й у кафе замовляють постійно, бо клієнти крадуть всі тарелі, з яких їли", — сміється народний майстер України Надія Никорович. "Глина жива. Оживає щоразу, як беру її до рук, і ніколи ця праця мені не набридає!", — додає умілиця. Їй страшенно прикро знати, що вона — остання гончарка у рідному місті. Втім, не перестає сподіватися, що учні ще знайдуться. Діана ПЛАЙ Галицький кореспондент 31 січня 2008 рік
Інші статті Архів статей	Цю статтю переглянули 1353 рази

Травень

2024

© БРIЗ, 2005-2011
Будь-яке використання iнформацiї не тiльки дозволяється, а й заохочується, у тому числi i матерiально. 067.74.22.74.9
Усі матеріали сайту дозволено використовувати на умовах GNU Free Documentation License без незмінюваних секцій та Creative Commons Attribution/Share-Alike