З пафосом та якось без ідеї. В Івано-Франківську відбулись урочистості до 93-ї річниці ЗУНР

Вуличними походами, покладанням вінків, вічем, лекцією від Олександра Сича та співами у виконанні Богдана Боровича відзначили івано-франківці 93-тю річницю з дня проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.

В кращих традиціях «помаранчевої влади» початок заходу було затримано майже на півгодини. Втім в цьому був і певний резон: зважаючи на той факт, що відсотків 80 колони учасників урочистостей становив так званий адмінресурс – службовці апарату та структурних підрозділів міськвиконкому (вони кидалися в вічі відсутністю ідейного блиску в очах, прапорів та неорганізованістю колони – таке враження, що люди попросту вийшли на прогулянку), необхідно було дочекатись 12.00 години, коли у держслужбовців розпочнеться обідня перерва. Бо ж як можна відривати людей від праці на благо міста та його мешканців? Їхнє законне право на відпочинок та обід, щоправда, до уваги не бралося. Адже який ще може бути відпочинок, коли йдеться про вшанування основоположників ЗУНР?

Найцікавіше розпочалося з початком урочистого віча. Як вже зазначалось, особливим пафосом відзначилась доповідь голови Івано-Франківської обласної ради Олександра Сича, який прочитав справжню лекцію про об’єднавчу роль західноукраїнських земель та про те, що владу таки треба брати, а голова обласної організації Конгресу українських націоналістів Богдан Борович, відомий своїм вокалом під час виконання Державного Гімну України, порадував усіх новинкою сольним виконанням гімну ОУН «Зродились ми великої години».

Як і раніше, партійний піар виявився вищим за інтереси державні. Тож на три державних синьо-жовтих стяга прийшлося зо три десятки різноколірних партійних. В цілому ж свято пройшло, як і багато інших: як то кажуть «для галочки». Наче і не було листопадового зриву, коли тисячі західних українців у небувалому ідеологічному піднесенні та прагненні власної державності зробили хай і не зовсім вдалу, проте спробу заявити на весь світ, що вони є великий європейський народ, достойний самостійно будувати власну державу.