Я буду вдячний небесам, Допоки є моря і доли, За те, що з лихом сам на сам Не залишався я ніколи, Що поруч билися серця В часи зневіри і огуди, Що є на світі справжні люди, Яким я вірний до кінця. (А.Матвійчук) Можна вірити в будь-яку теорію походження людини, але суть у них у всіх одна – для продовження роду потрібно,як мінімум, двоє осіб. Тобто вже Богом і природою у нас закладений спротив до самотності. Кожному дуже потрібно, щоб поруч завжди була близька людина. І прикро, коли в час смутку нема того, хто розрадить, коли в час радості нікому потішитися з тобою. Коли ніхто не підтримає перед контрольною і нема з ким обговорити новий фільм. В таких випадках дуже засмучуєшся і думаєш: «Ніхто мене не любить! Нікому я не потрібна!» Саме слово «друг» споріднене зі словом «другий», а ще зі словом «дорогий», ось і виходить, що друг – це найдорожча друга твоя половинка. Ми намагаємось бути із друзями завжди привітними, добрими, чуйними і ніколи не помічаємо в своїх друзях нічого поганого. «Ця людина – мій друг, а отже вона найкраща,» - так ми думаємо самі і так говоримо оточуючим, коли заходить мова про нашого друга. Бувають моменти, коли друзі не можуть прийти на допомогу. І так важко навчитися розуміти, а, головне, повірити, що друг справді «не зміг», а не «не захотів» простягнути руку помочі. І ось ця беззаперечна віра і породжує справжню дружбу, котру несуть через роки. Шкода тієї людини, яка не зустріла у житті друга, справжнього друга, друга з великої літери. Без вірних, надійних друзів наше життя втрачає сенс. Недарма в літературі, в поезії, зокрема, в піснях прославляють дружбу. Письменники усіх часів і народів б’ють на сполох, змальовуючи, яким сірим і навіть чорним стане Світ без щирих людських стосунків. Щоб людина залишалась людиною, їй просто необхідно, щоб поруч був друг. І тільки тоді ти відчуватимеш себе справжньою особистістю, коли знатимеш: тебе завжди зрозуміють, підтримають, похвалять. Говера Ольга, ЗОШЛ № 23, м. Івано-Франківськ
echo $sape->return_links(15); ?>
|